Малий бізнес Горішньоплавнівської громади — це понад 2,5 тисячі підприємців, які разом із найманими працівниками формують понад 4-тисячну спільноту. За перші шість місяців 2026 року вони спрямували до міського бюджету 50,7 млн грн (проти 50,6 млн грн за аналогічний період торік). Частка малого бізнесу в податкових надходженнях загального фонду зросла з 9,7% до 10,3%.
Фактично кожна десята гривня, яка забезпечує життя громади під час війни, зароблена місцевими ФОПами та невеликими компаніями.
За цими цифрами — десятки окремих історій: пошук працівників і клієнтів, закупівля обладнання, оренда, податки та перебої з електропостачанням. До Дня підприємця ми поговорили з власницею кафе DOBREMISTO Тетяною Запорожець про те, як розвивати справу під час війни, знаходити клієнтів у новому місті та ухвалювати рішення, коли обставини постійно змінюються.
З Добропілля до Горішніх Плавнів
До повномасштабного вторгнення DOBREMISTO працювало в Добропіллі на Донеччині. Тетяна прийшла у підприємництво з родинного торговельного бізнесу, а 2018 року відкрила сімейне кафе.
Заклад працював понад три роки після початку великої війни — готували для військових і місцевих, пристосовувалися до відключень електроенергії. Утім, 16 липня 2025 року після потужного російського авіаудару по центру Добропілля кафе довелося зачинити.
Місце для нового кафе знайшлося у Горішніх Плавнях. Разом із Тетяною сюди переїхали кілька працівниць із попередньої команди — зокрема помічниця та шеф-кухарка.
«Під час ремонту та підготовки приміщення місцеві скептично оцінювали локацію — казали, що й район не той, і місце невдале. Один із перехожих, побачивши, як ми розвантажуємо машину, сказав: якщо буде смачно — люди прийдуть. Саме на цьому ми й вирішили будувати нове DOBREMISTO», — згадує підприємиця.
У жовтні 2025 року кафе відкрилося за концепцією сімейного закладу — орієнтованого на комфортний відпочинок батьків із дітьми та великих родин.
Перша зима
«Перші три місяці далися складно — працювали фактично в нуль. Змогли покрити всі витрати, і вистачило навіть на зарплату команді. Вона була невелика, але була», — каже Тетяна.
Першу зиму в новому місті довелося пережити з відключеннями електроенергії. У пригоді став генератор, який привезли із собою з Донеччини. За три-чотири місяці у кафе сформувалося коло постійних гостей, а команда вивчила місцеві вподобання.
Справжній перелом стався навесні з відкриттям літнього майданчика. Меблі для нього відновили ще з добропільських запасів — дістали, вимили, відремонтували. Майданчик прикрасили квітами, що вимагало додаткових витрат і щоденного догляду, але саме це залучило хвилю нових відвідувачів.
Не чекати, що клієнт пристосується до тебе
Меню в DOBREMISTO змінюється за принципом зворотного зв’язку: персонал регулярно запитує відвідувачів, чого їм бракує.
Саме завдяки гостям з’явилися ідея комплексних обідів — оскільки поруч працюють дві школи, містянам потрібен був швидкий і доступний перекус. Дитяче меню також формували через опитування: фаворитом несподівано стали класичні макарони з тефтелями. «Ми очікували зовсім інших відповідей», — зізнається власниця.
Філософія підприємиці дуже проста: не нав’язувати власні уявлення, а давати людям те, чого вони насправді хочуть.
Втім, коригувати асортимент змушують не лише вподобання гостей, а й воєнні реалії. Через удари по складах та зміну логістичних маршрутів окремі продукти періодично зникають. Тоді страви оперативно замінюють або адаптують. Гнучкість — головний принцип, який дозволяє кафе триматися на плаву.
Від 200 підписників до двох тисяч
Розвиток закладу відбувається і поза його стінами. Facebook, Instagram і TikTok команда веде самостійно. Тетяна сама знімає сторіз, а згодом до створення контенту долучилися й працівниці. За кілька місяців після старту сторінка мала близько 200 підписників, зараз — майже дві тисячі.
Утім, головний показник того, що кафе стало частиною Горішніх Плавнів, для Тетяни вимірюється не цифрами.
«Спочатку я ходила містом і відчувала, що навколо — геть чужі люди. А зараз мене впізнають, вітаються, запитують про кафе», — ділиться підприємниця.
Наступний виклик — енергонезалежність
Подальший розвиток потребує нових інвестицій, тож зараз перед власницею стоїть непростий вибір: вкладати ресурси в сонячні панелі чи в облаштування дитячої зони.
Дитячий простір зробить кафе ще привабливішим для сімей, однак під час тривалих блек-аутів пріоритетом стає елементарна можливість працювати далі. Щоб не обирати між комфортом гостей та енергонезалежністю, підприємниця вивчає грантові програми для бізнесу.
Не тільки приміщення
Аби заклад працював стабільно, самого приміщення замало — потрібні люди. Повністю зберегти добропільський склад команди не вдалося. Влітку частину вакансій закривали студентами без досвіду в громадському харчуванні.
«Спершу питають лише про зарплату й графік. Чи впораються — стає зрозуміло за пів дня», — каже Тетяна. Зараз кафе шукає працівників уже на постійній основі.
Свій стиль керівництва підприємниця називає лагідним, хоча сама вважає це радше вадою, ніж перевагою. Вона витримує чітку межу між особистим і робочим — навіть попри те, що з частиною команди пройшла евакуацію, переїзд та облаштування на новому місці.
«Бувають моменти, коли здається, що сил більше немає і найпростіше — все зачинити, —ділиться підприємиця. — Але тоді згадую пройдений шлях: роботу в рідному місті, евакуацію, людей, які залишилися зі мною, та відвідувачів, які в нас повірили. І знову починаю день словами: «Доброго раночку, з вами кафе DOBREMISTO».
Останні коментарі